Чергова звістка про смерть військового за нез’ясованих обставин спонукала підняти тему судово-медичної експертизи осіб, які були знайдені мертвими під час виконання службових обов’язків.
Слід нагадати, що після реформування армії було ліквідовано військову судово-медичну службу і тепер всі випадки – живі особи в разі виникнення тілесних ушкоджень та військовослужбовці, які померли під час виконання службових обов’язків, є об’єктами судово-медичної експертизи МОЗ. Дане реформування мало як позитивні моменти – зменшило можливість впливу на результати судово-медичної експертизи відомства – міністерства оборони, так і негативні, адже судово-медичні випадки мали суттєву специфіку, особливо якщо це стосувалося використання вогнепальної зброї.
Ще донедавна вогнепальні травми в судово-медичні практиці зустрічалися не так часто. Лише після активних подій на сході їх кількість значно зросла, хоча і непропорційно відносно території України.
Не зважаючи на те, що визначення роду смерті – вбивство, самогубство, нещасний випадок є прерогативою слідчого, при проведенні судово-медичної експертизи експерт поміж інших питань має визначитися, чи могло дане ушкодження виникнути при власноручному використанні зброї або чи могло це бути спричинено дією сторонніх осіб. Тобто саме судово-медичний експерт визначає можливість виникнення ушкоджень за тих чи інших обставин.
Самогубство з використанням вогнепальної зброї є нерідкістю не лише серед військових, а й цивільного населення, що має у користуванні зброю (мисливці, правоохоронці).
Самогубство з використанням вогнепальної зброї, зазвичай довгоствольної, передбачає постріл впритул, або ж з близької дистанції в житєєво важливу ділянку – голову чи серце. Судово-медичний експерт при кожній судово-медичній експертизі має визначити як дистанцію пострілу, так і можливість це здійснити за певних обставин (власноруч).
Однак не слід забувати, що постріл з вказаних дистанції в дані ділянки не обов’язково має бути самогубством. Випадки з Кравченком Ю.Ф., який ніби то власноручно здійснив два постріли в голову чи Семенюк-Самсоненко В.П., яку знайшли з вогнепальним пораненням голови, є тому підтвердження. Хоча в обох випадках кримінальні провадження закриті за відсутності складу злочину, в експертів є власні думки, які відрізняються від позиції правоохоронних органів.
Повертаючись до судово-медичних ознак вогнепальних поранень слід зазначити, що для визначення роду смерті вони мають не ключове значення. Адже як самогубство, так і вбивство можливо здійснити з однакових дистанцій при подібних положеннях зброї відносно тіла. Визначення можливості власноручного здійснення пострілу теж не є показовим, адже після вбивства можливо помістити зброю в руку загиблого і здійснити повторний постріл в повітря, що залишить на руці загиблого складові пороху і які слідство буде трактувати як ознаку пострілу власноруч.
В даних справах важливу роль відіграють речові докази, які слідчий фіксує на місці виявлення тіла: положення зброї, розташування гільзи, віддача зброї та ін. Саме дані ознаки відіграють ключову роль при визначенні роду смерті за подібними до самогубства судово-медичними ознаками і які мають бути прийняті до уваги слідством.
Однак знання особливостей конкретного виду зброї є прерогативою експерта криміналіста Тому слідством чи родичами загиблого в разі їх сумніву щодо обставин настання смерті військового має бути ініційована криміналістична експертиза, яка дасть відповіді на дані питання.
Таким чином, при визначенні роду смерті – вбивство, самогубство, нещасний випадок, за подібними до самогубства судово-медичними ознаками має бути призначена криміналістична експертиза, яка проаналізує як відомості з місця події так конкретний екземпляр зброї і відповість на питання чи відповідають вони самогубству.
(російський переклад)
Самоубийства военных. Роль судебно-медицинской экспертизы и ее возможности
при установлении рода смерти.
Очередная весть о смерти военного при невыясненных обстоятельствах побудила поднять тему судебно-медицинской экспертизы лиц, которые были найдены мертвыми при исполнении служебных обязанностей.
Следует напомнить, что после реформирования армии была ликвидирована военная судебно-медицинская служба и теперь все случаи – живые лица в случае возникновения телесных повреждений и военнослужащие, умерших при исполнении служебных обязанностей, являются объектами судебно-медицинской экспертизы МОЗ. Данное реформирования мало как положительные моменты – уменьшило возможность влияния на результаты судебно-медицинской экспертизы ведомства – министерства обороны, так и отрицательные, ведь судебно-медицинские случаи имели существенную специфику, особенно если это касалось использования огнестрельного оружия.
Еще недавно огнестрельные травмы в судебно-медицинские практике встречались не так часто. Лишь после активных событий на востоке их количество значительно возросло, хотя и непропорционально относительно территории Украины.
Несмотря на то, что определение рода смерти – убийство, самоубийство, несчастный случай является прерогативой следователя, при проведении судебно-медицинской экспертизы эксперт среди других вопросов должен определиться, могло ли данное повреждение возникнуть при собственноручном использовании оружия или это быть вызвано действием посторонних людей. То есть именно судебно-медицинский эксперт определяет возможность возникновения повреждений при тех или иных обстоятельствах.
Самоубийство с использованием огнестрельного оружия является не редкостью не только среди военных, но и гражданского населения, которое имеет в пользовании оружие (охотники, правоохранительные органы).
Самоубийство с использованием огнестрельного оружия, обычно длинноствольного, предусматривает выстрел в упор, или с близкой дистанции в жизненно важные участки – голову или сердце. Судебно-медицинский эксперт при каждой судебно-медицинской экспертизе должен определить, как дистанцию выстрела, так и возможность это осуществить при определенных обстоятельствах (собственноручно).
Однако не следует забывать, что выстрел при указанных дистанциях в данные участки не обязательно должен быть самоубийством. Случаи с Кравченко Ю.Ф., который якобы собственноручно произвел два выстрела в голову или Семенюк-Самсоненко В.П., которую нашли с огнестрельным ранением головы, тому подтверждение. Хотя в обоих случаях уголовные производства закрыты за отсутствием состава преступления, у экспертов есть собственное мнение, которое отличаются от позиции правоохранительных органов.
Возвращаясь к судебно-медицинским признакам огнестрельных повреждений следует отметить, что для определения рода смерти они имеют не главное значение. Ведь как самоубийство, так и убийство возможно осуществить с одинаковых расстояний при подобных положениях оружия в отношении тела. Определение возможности собственноручного выстрела также не является показательным, ведь после убийства можно поместить оружие в руку погибшего и осуществить повторный выстрел в воздух, оставит на руке погибшего составляющие пороха и которые следствие будет трактовать как признак собственноручного выстрела.
В данных делах важную роль играют вещественные доказательства, которые следователь фиксирует на месте обнаружения тела: положение оружия, расположение гильзы, отдача оружия и др. Именно данные признаки играют ключевую роль при определении рода смерти при подобных самоубийству судебно-медицинскими признаками и которые должны быть приняты во внимание следствием.
Однако знание особенностей конкретного вида оружия является прерогативой эксперта криминалиста. Поэтому следствием или родственниками погибшего, при их сомнении относительно обстоятельств наступления смерти военнослужащего, должна быть инициирована криминалистическая экспертиза, которая даст ответы на данные вопросы.
Таким образом, при определении рода смерти – убийство, самоубийство, несчастный случай, при подобных к самоубийству судебно-медицинскими признакам, должна быть назначена криминалистическая экспертиза, которая проанализирует как сведения с места происшествия, так и конкретный экземпляр оружия и ответит на вопросы, могло ли это быть самоубийством.