Молекулярно-генетичні дослідження – це новий крок у судово-медичній експертизі речових доказів, оскільки: дослідження є високотехнологічними, мають високий рівень складності, характеризуються більшим потенціалом, ніж імунологічні, виконавець має мати специфічні знання, потребують розуміння військово-слідчими органами та суспільством.
Однак на практиці експертизу ДНК проводять в експортно криміналістичних центрах МВС України. Слідчий на місці події вилучає речові докази, наприклад кров, та направляє їх до експертного відомства де він же і працює.
Згідно ІНСТРУКЦІЇ про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень (Наказ № 53/5 від 08.10.98 МЮ України)
П. 1.2.1. Криміналістична:….., біологічна.
«п. 24.1. Біологічна експертиза досліджує об’єкти рослинного та тваринного походження. Ними найчастіше бувають:
- листя, стебла, квіти, сіно, солома, кора, деревина, коріння, плоди, насіння, зерно, спори, пилок тощо;
- похідні шкірних покривів тваринного походження (волосся, пір’я, луска тощо);
- продукти переробки рослинних та тваринних організмів (корми для тварин та птахів, борошно, шматки хутра та шкіри тощо);
- продукти життєдіяльності рослинних і тваринних організмів (мед, камедь, екскременти тощо).
24.2. Основними завданнями біологічної експертизи є: установлення належності об’єктів тваринного та рослинного походження (далі – біологічне походження) до конкретного біологічного таксона (родини, роду, виду тощо).
Згідно Інструкції про проведення судово-медичної експертизи (Наказ N 6 від 17.01.95 МОЗ України) Компетенція судово-медичної експертизи:
1.4.1.Експертиза трупів у випадках насильницької смерті.
1.4.2.Експертиза трупів при підозрі застосування насилля або з інших обставин, що обумовлюють необхідність такої експертизи.
1.4.3. Експертиза потерпілих, обвинувачених та інших осіб.
1.4.4. Експертиза речових доказів.
1.4.5. Експертиза за матеріалами кримінальних та цивільних справ.
Тобто на практиці маємо, що всупереч законодавства України, речові докази біологічного походження з тіла людини досліджують в відомстві, співробітник якого має їх лише вилучати. Ця практика триває з початку 2000-х, коли МВС отримавши держані кошти, широко почали впроваджувати в практику експертизу ДНК у щойно створених лабораторіях, а судово-медична служба чекала ще близько 10 років. Навіть тепер ми не маємо ДНК лабораторій в більшості бюро судово-медичної експертизи. Тому не слід дивуватися, що на одязі підозрюваного несподівано заявляються цятки крові, особливо після того, як в нього взяли кров для встановлення профілю ДНК.